Внизу. У таких котлах паливо завантажується у верхній відсік. Позитивним фактором є поступове горіння, причому у нижній частині котла.
У цьому процесі знижується вологість верхніх шарів закладки (підсушування). Мінус: мікрочастинки постійно падають униз, і камеру допалу доводиться чистити набагато частіше.
Вгорі. Догляд за встановленням у такому виконанні набагато простіше. Недоліки – облаштування для неї димаря за спеціальною схемою (особливо за відсутності вентилятора) та підвищені вимоги до вологості палива. У такому піролізному котлі дрова, що мають високу вологість (з показником понад 18-20%), використовувати не вийде. Це накладає обмеження щодо складування паливного матеріалу.
Твердопаливний котел купити ми рекомендуємо в інтернет магазині Фенікс.
За способом наддуву
- Природний. Плюсом даної конструкції є енергонезалежність. Піролізні котли даної модифікації нечутливі до відключення чи перебоїв із мережею електропостачання. Мінус: високі вимоги до монтажу димоходу. Помилки в проектуванні обернуться недостатньою тягою та зниженням ефективності установки.
- Примусовий. Плюси: більш тривале горіння палива та можливість керування процесом. На такі котли не впливають погодні умови, троянда вітрів та інші зовнішні фактори. Мінус: залежність від напруги живлення. За його нестабільності вентилятор функціонує некоректно, і це негативно відбивається на горінні (ККД). Для забезпечення стійкості роботи дров’яного піролізного котла такого різновиду бажано набувати ДБЖ або стабілізатор напруги.
По виду палива
- Дров’яні. Ціни на піролізні котли цієї групи найнижчі, але й можливості «пального» обмежені. Можна застосовувати тільки пиломатеріали та їх похідні (тріска, кора тощо).
- Комбіновані. Як паливо для таких установок використовують дрова або буре вугілля, можливе комбінування даних видів пального матеріалу. Більш дорогі піролізні котли здатні ефективно працювати на брикетах, кам’яному куті та пелетах.
- Універсальні. У таких установках основне паливо визначається типом пальника (залежить від комплектації). При необхідності переходу на інше «паливо» вона демонтується, і котел перетворюється на піролізний. Якщо установка спочатку використовується як твердопаливна, пальник ставиться на місце.
Окремий момент – матеріал камер. Сталь, навіть високоякісна, схильна до хімічної корозії. У процесі піролізу паливо розщеплюється на низькомолекулярні речовини, що містять агресивні хімічні елементи. У цьому плані чавун, незважаючи на масивність установки, є кращим варіантом. Ще один плюс полягає у його високій тепловіддачі. За рахунок цієї властивості підвищується інтенсивність нагріву водяної сорочки.
Переваги і недоліки
Плюси
- Низька вартість палива. Для вугледобувних регіонів з розвиненою лісозаготівельною та обробною промисловістю це вважається безперечною перевагою.
- Економічність. За цим параметром піролізні установки перевершують електрокотли ідентичної потужності приблизно 2,8 разу. За загальними витратами на придбання, складування «пального» та його витрата така модифікація твердопаливного обладнання виграє перед дизельними аналогами. Якщо проаналізувати всі аспекти експлуатації, то після газових моделей піролізні агрегати об’єктивно посідають друге місце.
- Високий ККД. Забезпечено максимальну повноту згоряння палива.
- Тривалість горіння однієї порції. До деяких різновидів піролізних котлів користувач може не підходити цілодобово.
- Можливість використання щодо сирого палива. Так як у процесі горіння воно одночасно і підсушується, рівень вологості сировини особливої ролі не відіграє, хоча є межа. Залежно від потужності піролізного котла показник вологи для побутових моделей становить 20%, промислове обладнання здатне працювати з більш сирою закладкою – близько 45%.
- Висока надійність. Просте влаштування піролізного котла гарантує відсутність частих неполадок у процесі експлуатації.
- Простота та зручність обслуговування. Технічні операції з догляду полягають лише в регулярному чищенні зольника. Канал димовидалення потребує цього рідко, освіта сажі мінімальна.
Мінуси
- Переважно піролізні одноконтурні котли. Обладнання, здатне забезпечити теплом і гарячою водою, коштує дорого. Користувачеві доведеться вирішувати відповідно до своїх потреб: купити установку з двома контурами або організувати ГВП в інший спосіб.
- Вартість піролізних котлів вища за деякі види опалювального обладнання. Вони мають підвищену вартість по відношенню до твердопаливних аналогів у 1,5 рази. Але з урахуванням специфіки функціонування (економії на паливі) окупаються швидко – загалом за 3,5-4 роки.
- Низький рівень автоматизації. У бюджетних піролізних котлах управління тільки ручне. Чи суттєвий це показник, вирішувати власнику.
- «Прив’язка» до виробника (по частинах футерування). Докладніше розглянуто нижче.
Паливо для піролізого котла
Більшість моделей (крім найбюджетніших) у плані «пального» характеризуються універсальністю. Основними видами палива для них є (залежно від конструктивних особливостей):
- дрова та відходи деревообробки;
- вугілля (кам’яне, буре);
- гранульоване паливо (пелети та їх різновид – «євродрова»);
- торф’яні брикети.
У камерах деяких піролізних котлів допускається спалювання «некондиції» – лушпиння, гілок, соломи та подібних до складу матеріалів. Це вирішує проблему утилізації нехарчових відходів.
Критерії вибору
- Виробник. Справа не тільки у бренді та якості. Не всі менеджери в спеціалізованих магазинах знають, що “слабке” місце піролізних котлів – сопло. Ця деталь, що з’єднує обидва відсіки, схильна до високих температур. Практика експлуатації такого різновиду твердопаливних установок показує: елементів футерування вистачає на 4,5 роки, після чого необхідна заміна даних комплектуючих від відповідного виробника. З цих причин перевагу слід надавати російським піролізним котлам. Як і всі технічні засоби, вони адаптовані до нашої специфіки і не доставляють труднощів в експлуатації та обслуговуванні.
- ККД. Показник відрізняється залежно від реалізованого інженерного рішення. Це дозволяє варіювати витрати на опалення.
- Вид палива. Для заміських будівель використовувати універсальні піролізні котли краще інших альтернативних агрегатів.
- Товщина металу камери. Котли з чавуну зустрічаються рідко, тому потрібно оцінити товщину металевого корпусу. Показник повинен становити щонайменше 5 мм, інакше довго не витримає високих температур. Але це стосується котлівів потужністю до 60 кВт. Для установок до 100 – 6, до 190 – 8, більше – 10.
- Якість зварювання. Рівні, однорідні шви, без вкраплень та раковин.
- Гарантійні зобов’язання. Якщо термін гарантії становить кілька років, тоді виробник упевнений як свій котел.
Інші характеристики (потужність піролізної установки, габарити та вага) оцінюються, як і для інших котлів.
